Цей сайт є особистою сторінкою Ігоря Борисовича Усенка – науковця і педагога, історика права, завідувача відділом ІДПУ в інституті Корецького …
УСЕНКО ІГОР БОРИСОВИЧ
Службова адреса: 01001, м. Київ,вул. Трьохсвятительська, 4;
т. (044) 278 48 97, (050) 561 11 67
ОСНОВНІ БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ
Народився 4 квітня 1957 р. у м. Києві в сім’ї юриста-правоохоронця. У 1977 – 1982 рр. навчався на юридичному факультеті Київського університету ім. Тараса Шевченка, а в 1982 – 1985 рр. – в аспірантурі Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
З листопада 1985 р. працює в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України па посадах молодшого наукового співробітника, наукового співробітника (з 1987 р.), старшого наукового співробітника (з 1990 р.), завідувача відділу історико-політологічних досліджень держави і права України (з 1997 р.), завідувача відділу історико-правових досліджень (з 2003 р.).
За сумісництвом обіймав штатні посади у гімназії №117 (1991-2004) (відпрацював вчителем правознавства 13 років) м. Києва, Національній академії Служби безпеки України (від квітня 1992 р. до серпня 2017 р.), Вищій школі права при Інституті ім. В. М. Корецького НАН України / Київському університеті права НАН України ( ) та в деяких інших навчальних закладах (загальний педагогічний стаж понад 20 років).
Після проголошення державної незалежності України входив до Української комісії з питань правничої термінології при Президентові України та багатьох інших науково-консультативних, науково-методичних та експертних рад, був членом редколегії ряду юридичних, історичних і педагогічних періодичних видань. У 1991-2014 рр. – позаштатний науковий консультант Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
Заступник голови Комісії історії українського права при Президії НАН України (припинила діяльність в 2015 р.), голова секції історії держави і права Наукової ради НАН України по координації фундаментальних правових досліджень, перший віце-президент Міжнародної асоціації істориків права.
Входив до наглядової ради Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (1907-2003); Комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескізвеликого Державного Герба України, створеної постановою Кабінету Міністрів України (2008), Головної редколегії науково-документальної серії книг«Реабілітовані історії (з 2012 р.).
Входив до складу наукової ради Державного комітету архівів України, Інформаційно-бібліотечної ради НАН України, Експертно-перевірочної комісії НАН України, Комісії НАН України з питань визначення дат заснування історичних міст та населених пунктів України (розпорядження Президії НАН України № 151 від 20 березня 2008 р.), громадської ради Державної архівної служби України (2014-2018 рр.)
ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Опублікував близько 1000 наукових праць (на листопад 2017 р.), зокрема більше 30 монографій, підручників, навчальних посібників і інших великих праць. Серед них підручник “Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка”, який неодноразово перевидавався українською, російською, румунською і угорською мовою загальним накладом близько 1 млн. примірників.
Брав участь в робочих групах по мовно-термінологічному редагуванню Конституції України та по розробленню проектів Основ законодавства України про охорону здоров’я, Законів України “Про Службу безпеки України”, “Про державну таємницю”, “Про Національний архівний фонд і архівні установи” тощо (всього біля двадцяти законопроектів). Здійснював науково-правову експертизу ще близько 50 законопроектів. Був одним з авторів офіційного перекладу тексту Конституції України російською мовою.
Підготував 21 кандидата наук. (на березень 2018 р.)
СВІДЧЕННЯ НАУКОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ, ДЕРЖАВНІ І ГРОМАДСЬКІ ВІДЗНАКИ
Науковий ступінь – кандидат юридичних наук (з 1986 р.)
Вчене звання – професор (з 2007 р.), старший науковий співробітник (з 1992 р.),
Почесне звання – заслужений юрист України (“за особистий внесок у підготовку законів України”, 1994 р[a1] .).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2004 р..
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (18 травня 2017р.) з формулюванням «За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм» (Указ Президента України №135/2017 від 18 травня 2017 р.).
За багаторічну наукову, педагогічну і практичну діяльність нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед українським народом (2004 р.) та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2019 р.).
Лауреат премії ім. М. П. Василенка Національної академії наук України 1992 р. (“за видатні наукові праці в галузі держави і права України[a2] ”).
Лауреат премії ім. Ярослава Мудрого Національної академії правових наук України (2005)
Лауреат кількох конкурсів Спілки юристів України на краще юридичне видання року.
Лауреат конкурсу на краще професійне досягнення “Юрист року 2001” у номінації “юрист – науковий співробітник”.
Почесний магістр права Центру правничих студій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і Української правничої фундації (“за особистий внесок у підготовку Конституції України”).
За наукові досягнення і активну законотворчу діяльність нагороджений грамотами Президії НАН України, вищими відзнаками ряду міністерств і відомств України.
Зокрема:
Грамотою Президії АН УРСР (1989 р);
Почесною грамотою Міністерства освіти України (наказ №503-к від 23 вересня 1996 р.);
Почесною грамотою Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України (1999 р);
Почесною грамотою Президії НАН України і ЦК профспілки працівників НАН України (1999 р.);
Почесною грамотою Спілки юристів України (2000 р., 2014 р., 2019 р.);
Подякою Київського міського голови (2004 р.);
Відзнакою Міністерства освіти і науки України – знаком «Василь Сухомлинський» (2005 р.)
Почесною грамотою Служби безпеки України «За особливі заслуги у справі забезпечення державної безпеки України» (наказ Голови Служби безпеки України від 5 квітня 2017 р. №382-ос), а також Грамотою Служби безпеки України, подякою голови Служби безпеки України та рядом інших відомчих відзнак СБ України та Національної академії Служби безпеки України.
Почесною грамотою Державного комітету архівів України (2008 р.)
Почесним знаком Міністерства юстиції України (2009 р.)
Подякою Шевченківської районної у м. Києві ради та державної адміністрації (2009 р.)
Почесною грамотою Рівненської обласної ради «за високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток національної науки та з нагоди 65 річчя заснування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України» (8 травня 2014 р.)
Подякою Національної асоціації адвокатів України за допомогу в організації та проведенні конкурсу письмових робіт серед студентів й аспірантів істориків та юристів і круглого столу на тему «Адвокатура України: історія та сучасність» (Київ, 25 січня 2013 р.)
Подякою ректора Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «за вагомий особистий внесок у розвиток університету і досягнення високих показників у професійній діяльності» (без дати, травень 2014, 2019 р.).
Почесною грамотою Національної академії внутрішніх справ «за сприяння розвитку лінгвістичних знань в юриспруденції, вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців для правоохоронних органів» (30 листопада 2016 р.)
Подякою кафедри історії держави, права та політико-правових учень Львівського національного університету імені Івана Франка (4 квітня 2017 р.)
Пам’ятною відзнакою НАН України «На честь 100-річчя Національної академії наук України» (листопад 2018 р.).
Грамотою Національної академії внутрішніх справ «за вагомий особистий внесок у розвиток національної юридичної освіти та науки» (28 листопада 2019 р.)
Грамотою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «за впровадження європейських правових стандарті та загальнолюдських світових цінностей, збереження національної культурної спадщини України та розбудову вільної і незалежної держави» (без дати)
СФЕРА НАУКОВИХ ІНТЕРЕСІВ
Основною сферою наукової діяльності на сучасному етапі є історія держави і права України, історія української юридичної науки, проблеми законодавчої техніки та української юридичної термінології, науково-методичне забезпечення правової освіти школярів.
До законотворчої роботи залучався насамперед як фахівець у галузі юридичної техніки і юридичної стилістики.
Інформація про І. Б. Усенка надрукована у виданнях: Вчені – юристи України (К., 1998); Хто є хто в суспільних науках України. (К., 1999); «Юридична Енциклопедія» (Т. 6, К., 2004); «Антологія української юридичної думки. Т.10: Юридична наука незалежної України» (К., 2005); «Часопис Київського університету права» (2007/1, «Ювілей знаного історика права І. Б. Усенка»; 2017/___________), «Правова держава» (Вип. 24; К., 2013; «До 55-річчя від дня народження й 30-річчя наукової діяльності І. Б. Усенка; Вип. 2017_______)
Усенко Ігор Борисович: до 60-річчя від дня народження і 35-ліття науково-педагогічної діяльності / Упорядники: Т. І. Бондарук, Є. В. Ромінський, відп. ред. Т. І. Бондарук, В. П. Горбатенко. Київ, 2017. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 96 с.; «Право України» (2017 №4, «Ювілей професора Ігоря Борисовича Усенка (до 60-річчя від дня народження і 35-річчя науково-педагогічної діяльності»).
Наукометричний профіль І. Б. Усенка розміщений на порталі Google Scholar. На 23 березня 2018 р.: 628 посилань, індекс Гірша – 11, 10-індекс – 11.
До довідки додається копія статті про І. Б. Усенка в «Історичній енциклопедії України»
УСЕНКО Ігор Борисович (4.04.1957, Київ) – укр. історик права, правознавець, канд. юрид. наук (з 1986), старший науковий співробітник (з 1992), з. ю. України (з 1994), професор (з 2007). У 1982 закінчив юрид. ф-т Київського ун-ту ім. Тараса Шевченка, у 1985 – аспірантуру Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Після цього працював в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України на посадах молодшого наукового співробітника, наукового співробітника (з 1987), старшого наукового співробітника (з 1990), завідувача відділу історико-політологічних досліджень держави і права України (з 1997), завідувача відділу історико-правових досліджень (з 2003). Одночасно за сумісництвом: професор Національної академії Служби безпеки України (з 1992), зав. каф. Київ. ун-ту права (1997-2009), вчитель правознавства Київ. гімназії №117 (1991-2004).
Усенко І. Б. позаштатний науковий консультант Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (з 1991). Член багатьох комісій, науково-консультативних, науково-методичних та експертних рад при державних органах і установах, редколегій ряду юридичних, історичних і педагогічних видань: Української комісії з питань правничої термінології при Президентові України, наглядової ради Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (1997-2003), Комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великогоДержавного Герба України (з 2008), наукової ради Державного комітету архівів України, Інформаційно-бібліотечної ради НАН України, Експертно-перевірочної комісії НАН України, Комісії НАН України з питань визначення дат заснування історичних міст та населених пунктів України (з 2008). Головної редколегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» (з 2012 р.). Заступник голови Комісії історії українського права при Президії НАН України, голова секції історії держави і права Наукової ради НАН України по координації фундаментальних правових досліджень. Бере активну участь у діяльності низки громадських об’єднань. Перший віце-президент Міжнародної асоціації істориків права, співзасновник Українського біографічного товариства, член Спілки юристів України, Української правничої фундації, Української асоціації міжнародного права та ряду інших громадських організацій.
Працював у складі робочих груп по мовно-термінологічному редагуванню Конституції України та по розробленню проектів Основ законодавства України про охорону здоров’я, Законів України «Про Службу безпеки України», «Про державну таємницю», «Про Національний архівний фонд і архівні установи» та ін. (більше 20 законопроектів), здійснював науково-правову експертизу ще близько 50 законопроектів. Був одним з авторів офіційного перекладу тексту Конституції України російською мовою.
Основною сферою наукової діяльності вченого є історія держави і права України, історія української юридичної науки, проблеми законодавчої техніки та української юридичної термінології, науково-методичне забезпечення правової освіти школярів. Опублікував понад 700 наукових і навчально-методичних праць, серед яких понад 30 індивідуальних та колективних монографій, підручників, навчальних посібників та інших великих праць. Основні з них: «Первая кодификация законодательства Украинской ССР» (1989), «Микола Прокопович Василенко» (1991), «Юридична наука і освіта в Україні» (1992); «Правовий статус Академії наук України (історія та сучасність)» (1993), «Більшовицький уряд України. 1917-1924», «Україна в роки непу: доля курсу на революційну законність» (обидві – 1995), «Права людини. Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв» (1996), «Основи правознавства. Підручник для 9 класу середньої загальноосвітньої школи» (1997, 2002, перекладений рос., рум., і угор. мовами), «Академічна юридична думка» (1998), «Конституція України і основи правознавства в школі: книга для вчителя», «Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 1949-1999» (обидві – 1999), «Правова ідеологія і право України на етапі становлення тоталітарного режиму. 1929–1941» (2001), «Правовий звичай як джерело українського права IX–XIX ст.» (2006), «Василенко Микола Прокопович. Вибрані твори у трьох томах» (2006-2008). Член редколегії і один з авторів статей Юридичної енциклопедії (т.1-6, 1998-2004). Відповідальний секретар редколегії «Антологія української юридичної думки», відп. редактор (т.1-3, 2002-03), упорядник і автор вступ. нарисів та біогр. статей до ряду томів цього видання.
За багаторічну наукову, педагогічну і практичну діяльність вченого відзначено Почесною грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед українським народом (2004 р.), Почесною грамотою Президії НАН України, нагороджено вищими відомчими відзнаками Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України та Державного комітету архівів України, багатьма відзнаками інших міністерств, відомств і громадських організації України. Усенко І. Б. є лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки (2004), лауреатом премії ім. М. П. Василенка Національної академії наук України (1992) та премії ім. Ярослава Мудрого Національної академії правових наук України (2005), кількох конкурсів Спілки юристів України на краще юридичне видання року, конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року 2001» у номінації «юрист — науковий співробітник». Почесний магістр права Центру правничих студій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і Української правничої фундації.
Літ.: Вчені – юристи України. – К., 1998; Хто є хто в суспільних науках України. – К., 1999; Юридична Енциклопедія. Т.6. – К., 2004; Антологія української юридичної думки. Т.10: Юридична наука незалежної України. – К., 2005; Ювілей знаного історика права І. Б. Усенка. – Часопис Київського університету права. – 2007.– № 1.
В. Т. Окіпнюк
[a1]У 37 років
[a2]У 35 років